logo ГоловнаІсторії
Героїв
Благодійний
Аукціон
Контакти
ВЯЧЕСЛАВ СЕМЕНІВ
Вячеслав Семенів
ВІК: 25 років

МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ:з із Житомирщини, селища місьуого типу Попільня. 

СЛУЖИВ: 26 артилерійська бригада, мобілізований 18  березня 2014 року , а в зоні АТО з 25 червня минулого року.

ЙОГО ІСТОРІЯ:

Коли В’ячеслава оперували в кіївському  центральному військовому госпіталі – його дружина народила йому первіста.  Він одужує від важких воєнних бойових поранень, а син підростає  на його  очах.  Однак коли очі закриває – війна продовжує снитися. Адже В’ячеслав Семенів мобілізований 18  березня 2014 року , а в зоні АТО з 25 червня минулого року.

«Спогади неприємні, тому що я втратив двох товаришів бойових. Були ми біля Савур-Могили, Амросіївка. Перше врем’я як ми тільки приїхали, в нас був перший бойовий виїзд. Все таки ми відбили у сепаратистів оборону Савур-Могили , вона була вже наша. Але через декілька днів вона знов вернулася в їхні руки, тому що одна артилерія проти багатьох військ не справиться.

Поранення я отримав біля тої славнозвісної Савур — Могили 8 серпня о 3 годині ночі. Ми виконували бойове завдання, але до цього ми стояли від Савур – Могили за 28 кілометрів. Нам надо було переїхати на 2 – 3 кілометри в бік, щоб достати і все б було хорошо. Але наші командуючи сказали, що «Это всё плохо, надо ехать ближе, потому, что так надо». Ми приїхали, десь кілометрів 9 – 10 було, стріляли меншими снарядами, майже не в притул, як то кажуть, нас мали звідти дислокувати на першу точку дислокації, але. Подзвонив той самий командир і каже «Ребята, много работы, остаёмся до утра». Ми осталися до ранку, фактично нам сказали це вже під вечір, ми навіть не встигли викопати якісь укриття. Максимум, що ми змогли, то викопати нижче пояса таку невеличку ямку, там де містилися декілька чоловік. Я кажу, чесне слово, хлопці, я копати не буду, тому що я реально за дві неділі, може годин 80 і поспав і спав на ходу фактично, коли десь переміщаємось, сидячі в позі лотоса, як получалося, бо місця не було.

Мене направили вертольотом в Запорізький мобільний госпіталь, звідти в Дніпропетровський, а потім з Дніпропетровська направили поїздом в Київський госпіталь, тому що не було у них такої специфіки роботи, судинна хірургія».

Півроку він  заліковує важкі поранення. Переніс чисельні операції. Судинні хірурги зробили неможливе й дивлячись зараз на В’ячеслава -   шрами від поранень та операцій вже майже не помітні.

«В Київському госпіталі я пробув здається з 13 серпня і до перших чисел вересня. Лікували дуже добре, скажу чесно, лікарі професіонали своєї справи.

У мене поранення було осколкове. Чотири осколка біло в шиї, в області сонних артерій. Дуже тяжке поранення. Лікар навіть після операції казав «Ти знаєш, ти родився в сорочці», я так посмішкою, конечно, може і в сорочці, але таки в бронежилеті  здається. Ну і були поранення такі дрібні, рука, осколкові тоже».

Це правда, що коли вам робили операцію в госпіталі у вас народилась дитина?

«Так, мені зробили операцію, фактично я вже чуть оклигав. Дзвонить до мене теща і каже, що так і так, в нас синуля. Я зразу в сльози звісно, емоції, все таке».

Говорячи про сина у В’ячеслава змінюється  погляд, добрішають очі. Він опускає їх долу й каже, що може його народження сина й витягло з того світу. Однак знову й знову В’ячеслав говорить про війну.

«Я  ніколи не бачив, щоб отак от люди  конкретно стояли за свою територію. Це просто парадокс , наскільки люди стали патріотами, вони готові просто лягати кістьми, поливати все це своєю кров’ю для того, щоб Україна була наша».

ДОПОМОГА КОШТАМИ:

картка в Укргазбанку 4026331310390423

ТЕЛЕФОН: 

Його телефон 096 886 468.