logo ГоловнаІсторії
Героїв
Благодійний
Аукціон
Контакти
СКЛЯРОВ ІГОР 
ВІК: 22 роки

МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: Київська область, Миронівський район

СЛУЖИВ: військовий контрактник 

ЙОГО ІСТОРІЯ:
Ігор у віці 9 років залишився без матері, разом з молодшим братом виховувався бабусею.
«Я почав служити за контрактом в українській армії в 2011 році в реактивному дивізіоні артилерії в Білій Церкві. Півтора року ми займалися утилізацією снарядів. Після подій на Майдані нас викликали в частину — це було 1-березня. Ми приїхали в частину, готувалися здійснювати виїзди, але не знали куди саме. Навчання всієї нашої бригади проходили в Житомирі в них брала участь вся наша батальйонно-тактична група. 
Після навчань в кінці березня ми висунулися в Запорізьку область. Потім у квітні стояли в Донецькій області, переїжджали з місця на місце і в підсумку дісталися до Амвросіївки, де велися запеклі бої на ділянках кордону з Росією. Продуктами ми були забезпечені, воду не завжди вдавалося привозити через регулярні напади на роти забезпечення, проте все ж нам її доставляли. 
Коли терористи стали обстрілювати ділянки кордону (стріляла і піхота, і артилерія), ми почали виїжджати на завдання, вели у відповідь обстріл. Ми не стріляли по житловим кварталам: у нас був наказ не стріляти у відповідь, якщо бойовики ховалися і розміщували свої знаряддя за житловими кварталами і за іншими цивільним об'єктам, де могли перебувати мирні жителі. Наша розвідка доносила про розташування таборів бойовиків в полях, в лісопосадках, ми вели по ним обстріл, наприклад, по Саур-Могилі, що в 40-ка кілометрах від Амросіївки. 

Нерідко бойовики стріляли по нас, промахувалися і так одного разу потрапили по Амвросіївці. Вони спеціально стріляли по містах, бо там наші блок-пости стояли, а потім повідомляли, що це стріляла українська армія. 

Перший ракетний обстріл стався в ніч з 13-го на 14-е червня, коли ми приїхали вночі в табір на полі неподалік від Амвросіївки. Я спав у той час, коли терористи почали обстріл з «Граду». Я одразу зрозумів, що стріляють з «Граду» ─ я сам артилерист. Тим більше що нас наші командири попередили про ймовірність такого обстрілу — прийшла інформація про аналогічні обстрілі в Луганській області і нам наказали спати тільки в окопах. Ми вирили собі бункери, окопи, накрили їх гілками, балками і спали там. 
Наші командири попередили нас про можливість масованого ракетного обстрілу (так як бойовики вже знають ціль). Близько опівночі ночі з 14-го на 15-е червня ми виїхали на поле для наведення вогневих цілей, поставили машини в бойове положення. Потім я побачив спалах в стороні лісопосадки і зрозумів, що стріляють з установок «Град» по нам. Потім через долі секунди стали відбуватися вибухи. Я був у касці, в бронежилеті, впав на землю і лежав, чекав закінчення обстрілу. Потім був сильний удар, мене відкинуло в сторону. Потім, я зрозумів, що мене поранило осколком. Був у свідомості. Потім по нашій машині було пряме попадання снаряда, а вона була заряджена, і почали сходити наші снаряди. Слава богу, машина була наведена по цілям, і снаряди били по терористах. Машина потім загорілася. Всього стояло кілька машин, основний обстріл припав на нас. Машини з інших батарей майже не зачепило. Я гукнув свого водія, він виявився живим, і ми разом побігли до бункера. 
Уже в бункері мені вкололи знеболююче, перев'язали руку. Потім прийшли медики (на території табору була польова операційна на колесах даже), обробили і перев'язали рану, ставили крапельниці, поки я чекав вертольота для транспортування в польовий госпіталь, потім ще один вертоліт доставив мене до Дніпропетровська, а вранці мене доставили в Київський військовий госпіталь. У мене була також контузія, я погано чую, але це пройде. Головне, що всі хлопці з моєї бригади залишилися живі, хоча кілька були контужені або отримали легкі поранення. Важко поранені були тільки я і мій товариш по службі Андрій. Вже тут в Києві, у мене з руки витягли осколок, вже я відчуваю себе краще».

 

 

ДОПОМОГА КОШТАМИ:
Картковий рахунок Приватбанку 4149-4978-0373-9996 на ім'я Склярова Ігора Валерійовича