logo ГоловнаІсторії
Героїв
Благодійний
Аукціон
Контакти
ЯРОСЛАВ МИРОНОВ

ВІК: 27 років

МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: Новоград-Волинський
СЛУЖИВ: кадровий військовий, капітан 30-ї механізованої бригади

 

 

ЙОГО ІСТОРІЯ:

Ярослав Миронов отримав важке поранення 22 травня в бою під Рубіжним Луганської області. Механізована бригада, в якій служив Ярослав, потрапила в оточення терористів і прийняла бій. Троє бійців загинуло, п'ятеро отримали важкі поранення, українські військові втратили техніку. 
Ярослав врятував свого пораненого товариша, витягнувши його із зони обстрілу і фактично врятував йому життя. Але сам отримав важке поранення ноги (куля порвала артерії і сухожилля). Бій тривав всю ніч, з оточення довелося вириватися лісовими стежками, на що пішов цілий день. В Київський військовий госпіталь вдалося потрапити тільки через дві доби. Дорогоцінний час було упущено і лікарям не вдалося врятувати ногу - її довелося ампутувати. Операція тривала п'ять годин. 
Так свою історію оповідає офіцер:

«Куля зайшла дуже невдало, внизу, над стопою, й пішла «перекидатися» догори та рвати всі м’язи, а головне, пошкодила артерію під коліном. Мене вивезли до лікарні в Рубіжне медмашиною, яку ми встигли відігнати з блокпоста.

Мене одразу прооперували, і велике спасибі – дуже швидко знайшли кров, із місцевого пологового будинку привезли, у мене досить рідкісна група. О 22-ій якісь люди з автоматами намагалися вбити мене та інших хлопців, але головний лікар цьому завадив. На ранок я ще міг поворухнути двома пальцями. І навіть думки не було, що загрожує ампутація. Але бачу – хірурги щось замовчують: вони там досить молоді і з такими пораненнями не стикалися. Запитав, що з моєю ногою. У відповідь почув:

– Тебе потрібно терміново доправляти в хороший госпіталь, де є потрібні фахівці.

Я й так втратив багато часу – мій київський лікар каже, щоб врятувати ногу, з моменту поранення до часу проведення операції потрібно, щоб минуло не більше 8 годин. Але у Рубіжному нас заблокували – увечері не пропустили через блокпост сепаратистів машини, які прибули за пораненими до лікарні. Лише вранці ми змогли виїхати до свого блокпоста, куди прилетів гвинтокрил, щоб забрати нас у Харків. Мені ще пощастило: коли все сталося, у мене в руці залишився телефон. Дівчинка, медсестра, допомогла його зарядити, і я після операції почав телефонувати своєму командиру.

У Харкові зробили ще одну операцію. Але вже почалися ускладнення. Бачив, як хірург мовчки показав медсестрі пальцями: «Чик-чик». І мене відправили до Києва – як в останню інстанцію. Літак, який мав забрати поранених із Донецька та Харкова, не прилетів, і мені як тяжкохворому надали реанімаційний автомобіль. Водій просто летів усю дорогу з увімкненими мигалками, і годин через п’ять я знову був на операційному столі.

Але тепер лікарі боролися вже не за ногу, а за життя. У мене почалася гангрена. Заввідділення Володимир Михайлович Роговський і лікар Олексій Сергійович Родіонов – це дві людини, які мене рятували. Якби в Харкові зробили ампутацію, можливо, врятували б і коліно. Знову ж таки, – можливо…
Я закінчив Харківський танковий інститут за спеціальністю інженер-механік, служив у складі миротворчої місії в Косовому. Із дитинства чомусь хотів стати військовим, хоча армійців у родині не було. Та якщо сьогодні таке зі мною сталося – що робити? Написав рапорт міністру оборони з проханням залишитися в Збройних силах, і мені його підписали з дозволом навчатися заочно у військовій академії. Сподіваюся, ще знайду себе, і все для цього робитиму. До мене нещодавно паралімпійці приходили з пропозицією до них приєднатися – я займався легкою атлетикою – штангою, бігом. Але не захотів, налаштовуюся на звичайне життя. Адже сучасні протези – багатофункціональні, не те, що колись.»

Капітан Ярослав Миронов нагороджений пам’ятним знаком «За воїнську доблесть» Міністерства оборони України.



ДОПОМОГА КОШТАМИ:
Рахунок Приватбанку 5168-7420-1279-9064 на ім'я дружини — Миронова Галини Василівна
4731-2171-0247-9498 (для доларів)

4731-2171-0247-9530 (для євро)



КОНТАКТИ:

Миронова Галини Василівна +38(098)706 82 47